§ 17. Дослідження Всесвіту

Зоряне небо та Сонце здавна привертали увагу людини. Вони були її помічником, оскільки допомагали визначати погоду, зміну пір року, найкращий час для посіву та збирання врожаю, сторони горизонту, допомагали не заблукати на місцевості, знаходити дорогу в безмежних морських просторах.

Відкриття Коперника

Тривалий час вважали, що нерухома Земля розташована в центрі Всесвіту, а навколо неї обертаються планети, Сонце, Місяць. Зорі, начебто, розташовані на сфері, яка обмежує Всесвіт. Одним із перших 500 років тому ці уявлення спростував польський учений Микола Коперник. Після тридцяти років тривалих спостережень і завдяки складним математичним розрахункам він довів, що Земля є не центром Всесвіту, а лише однією з планет, що обертаються навколо Сонця. Та минуло ще багато років, перш ніж відкриття М. Коперника набуло визнання.

Прилади для дослідження небесних тіл із Землі

Давні дослідники неба спостерігали за ним, використовуючи прості прилади: гномон, квадрант, астролябію (мал. 56). Ці прилади давали змогу визначати небагато місце розташування і час перебування небесних тіл на небосхилі.

Мал. 56. Гномон (1), квадрант (2), астролябія (3)

Для детального дослідження небесних тіл створено спеціальні прилади. Першим таким приладом став телескоп, назва якого означає «далеко дивлюсь». Його винайшов італієць Галілео Галілей у 1609 році. (Телескоп Галілея мав здатність наближувати зображення небесного тіла у 30 разів.) Сучасні оптичні телескопи набагато потужніші, але навіть за їхньою допомогою проводять дослідження лише вночі і за безхмарної