Відомо понад 2000 мінералів, проте половина з них у природі трапляється рідко. Місця залягання великої кількості мінералів називають покладами. Поклади мінералів розташовуються на різних глибинах, що іноді сягають кількох сотень метрів.

До мінералів, які є простими речовинами, належать алмаз, графіт, сірка, золото, срібло та інші. Але таких мінералів у природі небагато, і не всі вони утворюють поклади. Серед мінералів значно більше складних речовин. Наприклад, мінерал кальцит -складова частина крейди, мінерал кварц є у складі піску. У білій глині переважає мінерал глинозем.

Мінерали мають характерні властивості, які дають змогу їх розпізнавати. Так, їх розрізняють за кольором, блиском, твердістю, міцністю тощо. Найтвердіший з усіх відомих мінералів алмаз. Він легко розрізає скло, залишає подряпини на залізі. А от графіт м'який, його легко подрібнити (мал. 91).

Людина з давніх-давен використовує мінерали та гірські породи. Мармур, граніт, вапняк застосовують при спорудженні будівель та їх оздобленні. Без глини та піску не можна виготовити керамічний, порцеляновий чи скляний посуд.

Що називають корисними копалинами

Мінерали та гірські породи, які люди видобувають у великих кількостях для подальшого практичного застосування, називають корисними копалинами. Слово «копалини» у цій назві з'явилося тому, що більшість із них відсутні на поверхні і в прямому розумінні їх викопують з-під землі (мал. 92). Ті, з яких одержують метали, називають рудами. Наприклад, із залізних руд добувають залізо.